У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 120-річного ювілею українського композитора, лауреата Шевченківської премії (1991) Юлія Сергійовича Мейтуса (1903–1997) представляємо документи його особового фонду №182, що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.Юлій Мейтус є одним із фундаторів української модерної опери і автором 17 різних за жанром опер та 300 романсів.
Упродовж своєї майже 60-річної творчої кар’єри митець долучився до розбудови театру «Березіль», створення української та туркменської національної опери, написав першу в історії українського музичного мистецтва сюїту на українські народні теми для симфонічного оркестру та музику до 14 кінофільмів.
Разом з тим, митець був змушений працювати в умовах жорстких політико-ідеологічних обмежень радянської доби, що позначилося на деяких його творах.
Юлій Мейтус народився 28 січня 1903 р. у м. Єлисаветграді (нині м. Кропивницький Кіровоградської обл.) у родині лікаря.
У 1919 р. закінчив музичну школу Генріха Нейгауза по класу фортепіано. Протягом 1919–1920 рр. був піаністом в клубах армійських частин, у 1923–1924 рр. – концертмейстером Харківського оперного театру.
У 1923–1931 рр. навчався у Харківському музично-драматичному інституті по класу композиції Семена Богатирьова. З 1939 р. був членом правління Спілки письменників України.
У період Другої світової війни працював в евакуації у м. Ашхабад (Туркменська РСР), де став співзасновником туркменської національної опери («Абадан», «Махтумкулі» та ін.), та у м. Іркутську, де у 1943 р. поставив оперу «Гайдамаки» з київськими акторами.
У 1944 р. митець повернувся до Києва. У 1951 р. став лауреатом Державної премії СРСР, з 1957 р. був членом Правління Спілки композиторів СРСР.
У 1973 р. композитор отримав звання Народного артиста УРСР, а в 1991 р. став лауреатом Шевченківської премії за цикл романсів і балад на вірші українських поетів.
З 1926 р. Юлій Мейтус співпрацював із театром «Березіль» та написав музику до 13 вистав, серед яких популярна естрадна вистава-ревю «Алло на хвилі 477» (1927), «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Пролог».
Він є автором опер «Перекоп» (1939), «Гайдамаки» (1943), «Північні зорі» (1954), «Украдене щастя» (1958), «Ярослав Мудрий» (1972), «Антоній і Клеопатра» (1995) та ін.;
романсів («Ой, не вітер шумить», «Я забув, що плачуть з поцілунку»); творів для мішаного хору («Ой, на горі…», «Вечірня пісня», «Ходімо, кохана, у ліс» (1949));
5 сюїт для симфонічного оркестру; низки інших вокально-симфонічних творів та численних обробок українських народних пісень.
Цікаво, що прем’єра останньої опери композитора – «Антоній і Клеопатра» (1995) за мотивами однойменної п’єси Вільяма Шекспіра – відбулася в Єгипті.
Автограф листа митця до президента Єгипту Хосні Мубарака щодо організації її постановки у 1996 р. долучений до інформаційного повідомлення.
Юлій Мейтус пішов з життя 2 квітня 1997 р. у м. Києві, похований на Байковому кладовищі.
Документи особового фонду Ю. С. Мейтуса № 182 були передані до ЦДАМЛМ України ним особисто у 1968 та 1970 рр., його дружиною О. І. Васильєвою у 1990-х рр. та сином В. Ю. Мейтусом у 2004 р. Він містить 1002 од. зб. у складі 3 описів за 1908–2003 рр.
Основний масив документів складають матеріали творчої діяльності композитора та його дружини – акторки театру і кіно, авторки лібрето до опер Олександри Іванівни Васильєвої (лібрето, клавіри і партитури музичних творів, фото в ролях), епістолярна спадщина митців.
Також представлені документи до їхньої біографії та індивідуальні і групові фотографії.Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду Ю. С. Мейтуса (ф. 182, оп. 1, оп. 2, оп. 3) до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА».
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік
