«… Дуже гарна з чарівно-сіро-блакитними очима, небагатослівна, з прямою гордою поставою… Як добре, що ти є… але хто ти!?»
Галина-Інга Карклінь про Ельзу Швалбе, 1996 р.
У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 61-те інформаційне повідомлення про латиську і українську скульпторку-керамістку, жертву сталінських репресій Ельзу Карлівну Швалбе (Матвєєву) (1903–2006), яка народилася в Україні, довгий час проживала в Латвії, але врешті-решт повернулася до Києва після звільнення і реабілітації.
Сьогодні розповідаємо про складний життєвий і творчий шлях талановитої, але дуже маловідомої в Україні мисткині-рекордсменки, яка прожила аж до 103 років!
Коли зустрічаєшся з долею репресованої довгожительки, часто замислюєшся, що спонукало її продовжувати йти по життю в умовах радянської тоталітарної системи і зберігати людську гідність, коли будь-хто інший уже здався би перед неймовірними труднощами й болем і давно втратив би сенс продовжувати жити і творити.
Відповідь на це запитання спробуємо віднайти в архівних документах із фондів ЦДАМЛМ України. Довгий час про мисткиню не було відомо нічого, окрім дати народження і фаху, доки у 2000 р. її табірна подруга, літературознавиця Галина-Інга Карклінь не стала першим і єдиним її біографом.
Вона дослідила важливі віхи життя скульпторки та видала низку статей і присвячену їй книгу «Прекрасне за склом вітрин. Скульптура малої форми Ельзи Швалбе-Матвєєвої». Другим джерелом інформації про її біографію є стаття мистецтвознавиці Олександри Шпетної «Жити, щоб жити» (2015 р.).
Ельза Швалбе народилася 28 жовтня1903 р. у м. Вінниці Подільської губернії у родині КарлісаШвалбе – керуючого маєтком Енгельгардтів. Освіту здобувала в приватній ризькій гімназії, де вивчила 3 мови. У підлітковому віці пережила поневіряння, викликані евакуацією під час Першої світової війни.
У 1918 р. переїхала до Латвії, де навчалась в студії малювання та вступила до ризької Академії мистецтв. У 1936 р. вона стала переможницею конкурсу ескізів на кубок переможця Дев’ятих міжнародних кінних змагань у Ризі. Зміна політичних режимів та Друга світова війна вплинули на тривалість її навчання в Академії – вона закінчила її лише у 1942 р.
Почала професійно займатися скульптурою аж у віці 36 років, що було притаманно скульпторам того часу.1 липня 1941 р. Ригу захопили німецькі війська та почали планомірне знищення єврейського населення. У цей трагічний час Ельза, будучи студенткою скульптурного факультету Академії мистецтв, познайомилась із російським художником-емігрантом Георгієм Матвєєвим і наприкінці 1941 р. вони одружилися.
Вона за спогадами сучасників була старшою за чоловіка на 7 років, мала спокійний врівноважений характер і їй було важко жити з людиною, схильною до богемного способу життя, тому незабаром вони розлучилися. Тендітна жінка з серйозними очима і рішучим характером після розлучення повністю присвятила себе творчості, брала активну участь у виставках.
Її скульптурний стиль характеризувався енергійним ліпленням, імпресіоністичною фактурою поверхні, глибокими своєрідними образами.Вона належала до Латвійського реріховського товариства, забороненого у 1940 р. напередодні німецької окупації Латвії. Відтоді члени товариства зустрічались таємно.
Але 1 липня 1949 р., незважаючи на лояльність до радянської влади, Ельза Швалбе за належність до товариства була заарештована НКВС та 24 грудня засуджена заочно Особливою нарадою при НКВС СРСР у Москві за статтями 58-10, 58-11 КК СРСР до 10 років виправно-трудових таборів.6 років вона провела в таборі селища Абезь Інтинського району Комі АРСР, де перенесла операцію з видалення ракової пухлини.
Тут вона познайомилась з 25-річною літературознавицею Галиною-Інгою Карклінею, якій допомогла пережити жорсткі табірні умови життя та зміцніти духом. Їй вона присвятила скульптурний портрет «Дівчина з косою».
Після смерті Сталіна в останній рік перебування в таборі Ельза спробувала відновити професійні навички, наскільки це було можливо в тих умовах (наприклад, виконала в Абезі у 1954 р. невеликі роботи «Мати та дитя», «Милосердя»).
Після звільнення і реабілітації в 1955 р. Ельза Швалбе переїхала з табірною подругою до Києва. Мисткиня більше майже не працювала у станковій скульптурі – їй не повернули конфісковану майстерню, і, не маючи місця для великих і складних технологічних робіт, вона переключилася на дрібну пластику і декоративну кераміку.
У 1955 р. вона стала членкинею Спілки художників СРСР. Наприкінці 1950–1960-х рр. у неї з’явилась можливість працювати з рідкісною та дорогою порцеляновою глиною. Її дрібна пластика цього часу вражає свіжістю сприйняття та безпосередністю, хоча авторці вже було 55 років. Серед відомих її робіт –«Сонячний зайчик», «Сонечко», «Латиська дівчина».
За інформацією Олександри Шпетної, у 70-річному віці у 1970–1980-х рр. Ельза Швалбе продовжила активну роботу та почала працювати з шамотом – матеріалом, що дає цікаву фактурну поверхню. Крім декоративних скульптур вона створювала різноманітні за формою вази.
Небагатослівна, стримана і не схильна до відвертості навіть із близькими їй людьми, вона цілком і повністю прийняла свою непросту долю. Не скаржилася і не нарікала на несправедливість – просто жила і творила свій світ, поки були сили та можливість втілювати задуми.
У 1990-х рр. з успіхом відбулись її персональні виставки у Києві, Львові, Житомирі. А у 100-річному віці вона взяла участь у Міжнародному науковому симпозіумі з проблем захисту і збереження спадщини Реріхів (2002 р.).
Її словами після ювілейної виставки до її 90-річчябули: «Здається життя прожите не дарма…». Ельза Швалбе відійшла у вічність у 2006 р. у Ризі.Окремі документи Е. К.Швалбе відклалися у особовому фонді її найближчої подруги Галини-Інги Каркліні (№845).
Це переважно індивідуальні та групові фотографії, фотокопії її скульптур та статті про неї.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Запрошуємоскористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:
• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ Україниhttps://ksi-csamm.archives.gov.ua
• Сайт ЦДАМЛМ Україниhttps://csamm.archives.gov.ua/
• Описи фондів ЦДАМЛМ Україниhttps://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/
• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A
• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain
• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/
