У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 63-те інформаційне повідомлення про одну із найвідоміших письменниць Донеччини, дисидентку, громадську діячку, співзасновницю Донецького Товариства української мови та Донецького Крайового Руху, жертву сталінських репресій Галину Леонідівну Гордасевич (1935–2001).
Галина Гордасевич народилася 31 березня 1935 р. у м. Кременець на Тернопільщині в сім’ї священика та політв’язня Леоніда Гордасевича (1912–1990), який відбув 10 років на каторзі на Колимі за відмову порушувати таємницю сповіді. Освіту здобувала у 7-річній школі, Острозькому і Костопільському педучилищах. Через приховування інформації про діяльність батька підозрювалася Міністерством державної безпеки СРСР у зв’язках з підпіллям та підривній роботі.20 червня 1952 р. у віці 17 років вона була заарештована працівниками МДБ, які намагалися вибити з неї зізнання у поширенні антирадянських настроїв.
31 липня 1952 р. засуджена Рівненським обласним судом за ст. 54-10 КК УРСР до 10 років ув’язнення за сфабрикованою справою про «складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». За спогадами харківського правозахисника Василя Овсієнка, приводом до її ув’язнення стала листівка до подруги з віршем «Зазеленіла ружа в полі, а я, всміхаючись, іду назустріч невідомій долі…», бо радянські люди, на думку слідчих, не повинні були сумніватися, що треба йти до комунізму. Коли Галині зачитали вирок, вона подякувала, що дали 10 років, а хоч не 25. Відбувала покарання в Бобровицькому таборі неподалік Чернігова.
29 квітня 1953 р. згідно з так званою «Беріївською амністією» з табору були звільнені всі жінки, засуджені за кримінальними статтями, а «політичні» в’язні (до яких належала і Галина Гордасевич) переведені до Одеси на роботу на текстильній фабриці, а у вересні 1953 р. – на Куйбишевський будівельний завод. 23 грудня 1954 р. вона була достроково звільнена як малолітня, але їй не було куди повертатися, оскільки мати з сестрою поїхали жити до батька в Сибір.
У пошуках кращої долі дівчина вирушила працювати різноробочою на будівництві у м. Сталіно (нині – Донецьк). У 1958 р. продовжила здобувати освіту на вечірньому відділенні Макіївської філії Донецького індустріального інституту та на театральному відділенні Макіївського культосвітнього училища. Працювала в Макіївці на труболиварному заводі, друкаркою у Донецькій обласній друкарні, керувала драмгуртком у шахтарському селищі Ханжонкове.
У 1959 і 1961 рр. народила в шлюбі двох синів, однак невдовзі розлучилася з чоловіком. З середини 1960-х рр. почала активно писати вірші, прозу, критичні статті. Після закінчення у 1971 р. Московського літературного інституту (заочно) працювала редактором Донецького обласного управління преси, з 1974 р. – сценаристом у Донпобутрекламі.
У 1984 р. остаточно перейшла до творчої та письменницької роботи, займалася перекладами. Володіла всіма слов’янськими мовами, латиною, англійською, італійською, іспанською. Відома як авторка збірок поезії («Високе полум’я дня: Поезії» (1980), «Наречена сонця» (1976)); книг повістей і оповідань («Відцвіла шипшина» (1974), «Твій тихий дім: Повість та оповідання» (1980), «Двадцять років і один день» (1984), «Прекрасні імена жіночі» (1990), «Силуети поетес: Літературні портрети» (1989) та ін.), а також понад 50-ти статей на теми ролі жінок в історії України, тоталітаризму і відновлення соборності держави, репресій проти українських поетів, шляху України до Незалежності, що друкувалися на сторінках періодичних видань «Літературна Україна», «Дзвін», «Дніпро», «Урядовий кур’єр», «Визвольний шлях».
Окремо варто відзначити романтичні твори письменниці, рукописи яких зберігаються у ЦДАМЛМ України: повісті «Любов жива (чотири варіації на вічну тему)» і «Не повертайтесь в минуле», п’єсу «Озеро, про яке ніхто не знав», оповідання «Женись на мені».Галина Гордасевич займала активну проукраїнську позицію та засуджувала у своїх статтях (наприклад, «Закатована поезія», «Три арешти Івана Франка») репресії проти українських письменників.
У 1970–1980-х рр. листувалася з В’ячеславом Чорноволом під час його ув’язнення і перебування в таборах. У серпні 1989 р. була членом ініціативної групи зі створення Товариства української мови на Донбасі. У червні 1990 р. стала членом оргкомітету зі створення НРУ (Народного Руху України), а в серпні 1990 р. взяла участь в установчій конференції зі створення Донецької Крайової організації НРУ, де була обрана до обласного Проводу. Від 1990 р. письменниця жила у Львові. 11 травня 1992 р. була офіційно реабілітована Прокуратурою Рівненської області.
Галина Гордасевич померла передчасно у віці 67 років – 11 березня 2001 р. від інсульту у м. Львові, похована у рідному Кременці.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:
• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua
• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/
• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/
• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A
• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain
• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/
