Хочемо поділитися радісною новиною для шанувальників української літератури! Працівниками Архіву-музею вже оцифрований і доданий до «Комплексної системи інформатизації ЦДАМЛМ України» особовий фонд № 401 українського книгознавця, журналіста і дипломата Володимира Карловича Бандрівського (1892-1949), ім’я якого, на жаль, нині майже забуте.
Серед його досягнень як публіциста – підготовка до видання львівських часописів «Новітня література» та «Шляхи» (1916–1918), робота в якості журналіста та редактора часописів «Український Прапор» (Відень, 1920–1923), «Рада» (Львів, 1927), «Нова свобода» (Ужгород, Хуст, 1938–1939).
На дипломатичній і консульській службі Володимир Бандрівський представляв Україну на зовнішньополітичній арені: в Італії був секретарем дипломатичної (1919–1920) та військово-санітарної (1920–1921) місій УНР, керівником місії ЗУНР (1921-1922); керував місією УНР у Литві (1922-1923); був членом делегації ЗУНР на міжнародній конференції в Генуї (1922); працівником Політичного центру Західної України в Берліні (1924–1931), посередником між Євгеном Петрушевичем та німецькими і радянськими дипломатами.
Під час роботи у Львівському історичному музеї (1946-1949) займався дослідженням історії книгодрукування і описанням давніх стародруків. Особовий фонд В. К. Бандрівського № 401 налічує 55 од. зб. за 1892-1949 рр.
Документи були придбані Архівом-музеєм у його сестри О. К. Бандрівської у жовтні 1971 р. Серед них: особисті документи вченого початку ХХ ст., рукописи його історичних праць про зародження і розвиток паперової і поліграфічної промисловості у Львові, історію друкарства в Україні і найцінніші львівські стародруки.
Дослідників також можуть зацікавити виписки з актових книг 14-17 ст., із праць відомих українських науковців та з польської історіографії про Україну, а також редакційні статті журналіста для іноземних часописів про події в Україні після Першої світової війни.
Запрошуємо ознайомитися з оціфрованими документами за посланням https://ksi-csamm.archives.gov.ua/fonds/544/
