Презентуємо вашій увазі новий виставковий проєкт, присвячений творчості українського актора, педагога Костянтина Степанкова
Новий виставковий онлайн проєкт ЦДАМЛМ України «Начерк творчої долі. До 95-річчя Костянтина Степанкова» презентує широкому колу шанувальників українського театру та кіно віхи життєвого і творчого шляху українського актора, педагога та громадського діяча та занурює у світ створених ним образів – від епізодичних до монументальних, які ще довго житимуть на екранах і в пам’яті глядачів.
Доля Костянтина Петровича Степанкова тісно переплелася з долею кількох поколінь видатних українських режисерів, акторів театру і кіно. Він уособлював собою цілу епоху в українському кінематографі. Його по праву називали лицарем українського кіно та обожнювали мільйони глядачів. Костянтина Степанкова охоче запрошували у свої картини імениті режисери, такі як Б. Івченко, Т. Левчук, М. Мащенко, В. Денисенко, Л. Швачко. Він долучив своє ім’я до когорти видатних акторів, завдяки яким на початку 1960-х рр. на Київській кіностудії ім. О. Довженка створено найкращі фільми, які складають золоту скарбницю нашого кіно. Актор товаришував з І. Миколайчуком, Б. Брондуковим, Л. Сердюком, Л.Осикою, Ю. Іллєнком, С. Параджановим і з ними творив кіно. Без перебільшень, український кінематограф був його життям, а Костянтин Степанков натомість був обличчям кінематографа 1960-1970-х років…
У 1953 р. після закінчення навчання в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, залишився викладачем в інституті та очолив кафедру акторської майстерності.
У 1955 р. Д. Мілютенко, тодішній керівник Київського академічного драматичного театру ім. І.Франка, запросив Костянтина до складу трупи. Школу майстерності він проходив у сприятливих умовах з прославленими акторами Н. Ужвій, Ю. Шумським, режисерами М. Крушельницьким, Г. Юрою, Д. Алексідзе Пропрацювавши в театрі 14 років мав 40 ролей. Серед них – роль Т.К. Лопуцьковського у комедії за Г. Квіткою-Основяненком «Шельменко-денщик»; Поцілуйка у драмі «Правда і кривда» за М. Стельмахом; Андре у «Патетичній сонаті» за М. Кулішем; Раду у п’єсі за твором О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала» та багато ін. Нереалізований потенціал театрального актора він відчував все життя, мріяв приміряти образ Гамлета. За словами актора, він мав багато учителів у мистецтві, проте найголовнішими та найвидатнішими майстрами для нього залишалися А. Бучма та Д. Мілютенко.
У 1968 р. Костянтин Степанков знімається у фільмах «Анничка» та «Камінний хрест». У цих ролях проявилися яскраві риси, які згодом прославить митця – його неймовірна пластичність, яка переростає у непередбачуваність; уміння передати динаміку внутрішніх психологічних процесів, зробити їх максимально виразними та наочними. Саме ці ролі позначили Костянтина Степанкова як одного з провідних майстрів українського кіно.
У 1971 р. зіграв роль «Зозулі» у одній з найзнаковіших стрічок українського поетичного кіно – фільмі «Білий птах з чорною ознакою, режисера Ю. Іллєнка. Того ж 1971 р. зіграв роль боярина Тугара Вовка у стрічці «Захар Беркут», режисера Л. Осики. Далі були ролі у фільмах: «Вавилон ХХ» (1979 р., Кондрат Бубела); «Легенда про княгиню Ольгу» (1983 р., Воєвода Свенельд); «Вечора на хуторі поблизу Диканьки» (1983 р., Басаврюк, «диявол, сатана в людській подобі»); «Ярослав Мудрий» (1981 р., князь Чернігівський Мстислав), «Гетьманські клейноди» (1993 р., Улас).
Останні кінороботи Костянтина Петровича: «Judenkreis, або Вічне колесо» (1996 р., коваль); «Два місяці, три сонця» (1998 р., Коростильов); «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001 р., Ватажок); серіал «Завтра буде завтра» (2003 р., дядько Льоня). Загалом актор знявся в 78 фільмах, виконав понад 100 ролей у театрі та кіно.
З 1998 р. він був викладачем кафедри телебачення Київського університету культури і мистецтва і як педагог виховав плеяду талановитих учнів. Костянтин Степанков – член Спілки кінематографістів, народний артист України (1974 р.), народний артист СРСР (1977 р.), перший лауреат премії ім. Леоніда Бикова (1998 р.), кавалер українського ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (1998 р.), кавалер українського ордена «За заслуги» ІІ ступеня (2003 р.), лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2003 р.).
Митець відійшов у засвіти 22 липня 2004 р. та був похований у селі Жереб’ятин Бориспільського району Київської області.
В експозиції нового онлайнового виставкового проєкту вашій увазі представлені біографічні документи з особових справ актора в Київського академічного драматичного театру ім. І.Франка та Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Візуальний ряд складає добірка світлин актора в образах та у групах з колегами; робочі моменти знімального процесу; фото в родинному колі, а також буклети та програми показів кінофільмів.
До уваги дослідників історії українського кінематографа та поціновувачів української культури середини ХХ ст.: фрагмент рукописної відповіді актора на анкету про О.П.Довженка, підготовану Р. М. Корогодським, текст виступу перед виставою студентів Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого «Хазяїн», текст виступу про Л. Бикова, відгук на виставу Київського театру поезії Укрконцерту «Золоті ворота» за участю актора, яка була номінована на здобуття Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, документи про створення фільму «Костянтин Степанков» з циклу «Немеркнучі зірки», авторства О. Бійми та інші архівні першоджерела.
Запрошуємо ознайомитися з новим виставковим проєктом «Начерк творчої долі. До 95-річчя Костянтина Степанкова» та вшанувати пам’ять і здобутки видатного українського актора та педагога.
