«Українська пісня немов сонце, немов вода, немов любов матері. Вона обласкала мене з того часу, коли я говорити ще зовсім не вмів, але співати уже співав…»
Б. Гмиря. «Про українську пісню». Стаття. Маш. ЦДАМЛМ України, ф. 443, оп.1, од. зб. 38, арк. 1.
У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 120-річчя уславленого українського оперного і камерного співака Бориса Романовича Гмирі (1903–1969) представляємо документи його особового фонду (Ф. 443), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Борис Гмиря народився 5 серпня 1903 р. у місті Лебедин на Сумщині у бідній багатодітній родині пічника-каменяра і швачки. Родина зазнала горя у часи Голодомору-Геноциду – померли батько і сестра майбутнього митця.
Звивистим і довгим був шлях Бориса до покликання – дарувати красу музики і співу людям. Після початкової освіти у церковнопарафіяльній школі він працював матросом і кочегаром на флоті у Севастополі, і лише у 23 роки вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. Вже тут у колі друзів Борис набув популярності майстерного співака з оксамитовим басом. І хоча отримував пропозиції продовжити навчання в аспірантурі, у 1935 р. Гмиря вступив до Харківської консерваторії, де осягав науку співу під орудою Павла Голубєва, учня Федеріко Бугамеллі.
Дебютною роллю для співака стала партія Султана в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського на сцені театру опери і балету вже рідного для Бориса Харкова. А загалом, творчий доробок митця вражає своєю різноманітністю. Він виконував партії у постановках як української, так і західноєвропейської класики: Тарас Бульба (однойменна опера М. Лисенка), Трохим («Наймичка» М.Вериківського та однойменний фільм-опера, 1963 р.), Кривоніс («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Нілаканта («Лакме» Л. Деліба), Дон Базіліо («Севільський цирульник» Дж.Россіні).
Життєвий шлях Бориса Гмирі обірвався 1 серпня 1969 року, останній спочинок митець знайшов на Байковому кладовищі.
Документи особового фонду Бориса Гмирі № 443 були передані до ЦДАМЛМ України ним особисто 31 травня 1968 року та у 1980-х рр. його дружиною Вірою Гмирею-Нові. Фонд налічує 64 од. зб. у складі 1 опису за 1920-1980 рр.
Документи фонду всебічно репрезентують творчу діяльність Бориса Гмирі як оперного і камерного співака. Представлено індивідуальні фото митця і у ролях Мефістофеля і Тараса Бульби. Наявні машинописи статей, виступів митця, присвячених питанням музичної педагогіки, підготовці сценічних образів, концертній діяльності. Корпус его-документів складають: щоденник, автобіографія, спогади про дитинство і період службі на флоті, що передував початку творчої кар’єри. У фонді також відкладено епістолярій співака. Разом з тим, представлено спогади про Гмирю його сучасників Юлія Мейтуса, Веніаміна Тольби, Платона Майбороди на ін..
Матеріали про Бориса Гмирю крім того відклалися в особових фондах Юрія Смолича (ф.169), Миколи Смолича (ф.71), українських оперних дів Лариси Руденко (ф.120) і Віри Гужової (ф.130) та ін.
Інформаційне повідомлення підготував головний спеціаліст сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікації ЦДАМЛМ України Марко МІЛЮТІН.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
