160-річчя української письменниці, учасниці феміністичного руху Ольги Кобилянської (1863–1942)

У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 160-річчя української письменниці, учасниці феміністичного руху Ольги Кобилянської (1863–1942) представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. у м. Ґура-Гумора Сучавського повіту Герцогства Буковина в Австро-Угорській імперії. В родині було семеро дітей. Батько Юліан Кобилянський – галичанин, походив зі шляхетського роду і був секретарем повітового суду. Мати Марія походила із німецько-польського роду Вернерів, вона змалку прищеплювала дітям любов та повагу до української культури. Вдома родина спілкувалась польською та німецькою, володіла румунською та чеською. Кобилянські часто змінювали місця проживання. Так, у 1869 р. вони переїхали із Ґура-Гумори у Сучаву, щоб діти мали змогу відвідувати школу. У 1875 р. жили у гірському місті Кимполунзі. Тут Ольга разом із сестрою Євгенією вступила до німецької початкової школи. В майбутньому письменниця часто згадуватиме у листуванні чарівні краєвиди містечка та гори, поїздки із Чернівців на відпочинок разом із своєю подругою та соратницею Лесею Українкою; вони бачились особисто лише тричі. Тут відбулося знайомство Ольги з художницею та реставраторкою Августою Кохановською, яка назавжди стала вірною подругою письменниці та ілюстраторкою багатьох її новел.

У 1889 р. Кобилянські перебралися у с. Димка у будинок бабусі, оскільки батька звільнили зі служби. З 1891 р. родина назавжди оселяється у Чернівцях. Українську мову та літературу Ольга вивчала вдома з вчителькою-українкою. Однак, почавши писати, вона часто просила українських митців корегувати її твори. Також письменниця чудово малювала, грала в аматорському театрі, мріяла стати професійною акторкою, і це в подальшому викликало велике захоплення німим кіно. На слух вона навчилася грати на багатьох музичних інструментах; займалася самоосвітою, вважаючи недостатніми знання, отримані у чотирирічній школі. Написання перших віршів (німецькою мовою) датується 1877 р. У 1880 р. Ольга написала оповідання «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини», у 1883 р. – «Доля чи воля?». Пізніше були написані алегоричні замальовки «Видиво» (1885 р.) та «Голубка і дуб» (1886 р.); оповідання «Вона вийшла заміж» (1886–1887 рр.).

У 1883 р. відбулося знайомство Ольги Кобилянської з письменницею та феміністкою, організаторкою жіночого руху на Буковині Наталією Кобринською, яка справила значний вплив на формування поглядів Кобилянської. Разом вони видавали альманах «Наша доля». До слова, саме Наталії Кобринській Ольга присвятила повість «Людина» (1886 р.). У 1894 р. продовжуючи громадську діяльність, Ольга стає однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», на одному із засідань виступає з доповіддю; також стає головою таємного товариства «Кружок українських дівчат», пише нариси та статті.

У 1890-х рр. Ольга написала низку прозових творів і опублікувала їх в модерністських часописах «Світ» та «Українська хата».

У 1888-1893 рр. тривало написання й редагування повісті «Царівна». Першопочатково текст твору був складений німецькою мовою під назвою «Лореляй», пізніше перекладений українською. У 1895 р. твір було надруковано у газеті «Буковина» і у Чернівцях окремим виданням. Тоді ж Ольга Кобилянська почала працювати над соціально-психологічною повістю «Земля», яка була завершена у 1901 р., а через рік вперше надрукована в журналі «Літературно-науковий вісник». У 1891 р. з «Царівною» вперше познайомилася Леся Українка. У 1899 р. вона пише до Ольги свого першого листа, називає її «писателькою нової школи, неоромантичної» та запрошує до себе в гості на Полтавщину. Того ж року влітку Ольга Кобилянська перший та єдиний раз відвідує Київ, яким була вражена.

У 1901 р. письменниці зустрілися у Чернівцях, проте, за сумних обставин: Леся нещодавно поховала Сергія Мержинського, який помер внаслідок сухот. Кобилянська наймає лікаря для виснаженої Лесі Українки. У цей період вона просить Ольгу переписати написану за ніч біля вмираючого Сергія поему «Одержима». Загалом, Леся Українка відіграла значну роль у творчому зростанні письменниці з Буковини та дуже цінувала її талант.

Не зважаючи на хворобу і фінансову скруту, Ольга Кобилянська продовжувала писати та видала 4 повісті: «Ніоба» (1905 р.), «У неділю рано зілля копала» (1907 р.), «Через кладку» (1911 р.) та «За ситуаціями» (1913 р.); а також збірку новел «До світа» (1905 р. ). У роки Першої світової війни видано низку її коротких творів («Юда», «Назустріч долі», «Лист засудженого жовніра до своєї жінки»). З 1917 р. Ольга опікується донькою свого брата Олександра Оленою-Галиною та вважає її своєю прийомною дитиною.

Протягом 1920-х рр. видані збірка новел «Сниться» (1922 р.), оповідання «Вовчиха» (1923 р.), роман «Апостол черні» (1926 р.); виходять численні перевидання творів, а саме її перше зібрання творів у 9 томах. Після чого письменниця поступово відходить від активної літературної творчості. Її твори перекладали німецькою, чеською, польською мовами.

За життя письменниці було чимало спроб інсценізувати її твори, але всі вони не були завершені. Донині найкращою постановкою твору Ольги Кобилянської «Земля» вважають роботу режисера В.С. Василька, яку він здійснив у Чернівецькому театрі у 1947 р. Екранізовано повість було у 1954 р.

Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942 р. на 78-му році життя. У с. Димка розташований музей-садиба Ольги Кобилянської, а у Чернівцях – літературно-меморіальний музей.

Значна кількість документів, що стосуються творчості О.Ю. Кобилянської зберігаються у фондах Малишка А.С. (Ф.22), Шульмінської О.М., (Ф.39), Погребенника Ф.П., (Ф.283), Кудієвського К.Г. (Ф.285). Образотворчі матеріали відклались у фондах Погребенника Ф.П., (Ф.283), Усенка П.М. (Ф.593), Василька В.С., (Ф.653), Рибака Н.С. (Ф.687), Лаврова Ф.І. (Ф. 1039) та ін. Епістолярна спадщина відображена у фонді Тичини П.Г. (Ф.464) та Корогодського Р.М. (Ф.1297). Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури ознайомитись з документами у читальному залі ЦДАМЛМ України.

Інформаційне повідомлення підготовлене за матеріалами «Енциклопедії сучасної України» (Том 13, К., 2013 р.) та біографічного нарису Володимира Вознюка «Ольга Кобилянська» (Харків: Фоліо, 2012 р., 151 с.).

Повідомлення підготувала головний спеціаліст відділу використання інформації документів та комунікацій Марія Бугаєва.

Запрошуємо ознайомитися з описами фондів за посиланням

•Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua

• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/

• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/

• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A

• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain

• Instagram https://www.instagram.com

Фото О.Ю. Кобилянської, подароване В.С.Васильку колективом Чернівецького літературно-меморіального музею О.Кобилянської. Підписане 13 липня 1948 р. ЦДАМЛМ України, ф. 653, оп. 2, од. зб. 1298, арк. 1.
Групове фото О.Ю. Кобилянської (у центрі) серед членів українського дитячого театрального гуртка в м. Чернівці. 5 травня 1937 р. ЦДАМЛМ України, ф. 593, оп. 1, од. зб. 552, арк. 1.
Фото О.Ю. Кобилянської (у другому ряду друга справа) в групі з А. Малишком, І. Грушецьким, Н. Рибаком та ін. 1940 р. ЦДАМЛМ України, ф. 687, оп. 1, од. зб. 80, арк. 2.
Уривок спогадів А. Малишка про зустріч з О.Кобилянською. 1960-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 22, оп. 4, од. зб. 8, арк. 1.
Фото О.Ю. Кобилянської у групі з І.Я. Франком, подароване В.С. Васильку колективом Чернівецького літературно-меморіального музею О. Кобилянської. Підписане 13 липня 1948 р. ЦДАМЛМ України, ф. 653, оп. 2, од. зб. 1298, арк. 2.
Середа А.Х. «Земля». Макет обкладинки до книги О.Ю. Кобилянської. Папір, калька, олів. 1940 р. ЦДАМЛМ України, ф. 375, оп. 1, од. зб. 37, арк. 2.
Адамович С.Т. Ліногравюра до повісті Кобилянської О.Ю. «Земля». 1968 р. ЦДАМЛМ України, ф. 732, оп. 1, од. зб. 5, арк. 1.
Портрет О.Ю. Кобилянської роботи Мельничука Р.Ф. Фотокопія. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 186, оп. 1, од. зб. 11, арк. 1.
Мірошниченко Л. «Чим яскравіше світло, тим глибша тінь. Над листами Лесі Українки до Ольги Кобилянської». Уривок статті. 1999 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1297, оп. 1, од. зб. 730, арк. 62-62 зв.