Ірина Анатоліївна Савенко (1909–1997)

У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 67-те інформаційне повідомлення про репресовану українську письменницю Ірину Анатоліївну Савенко (1909–1997).

Ірина Савенко народилась 13 червня 1909 р. у м. Києві у родині юриста і співачки. Її батько, активний діяч «білого» руху Анатолій Савенко, категорично не сприймав ідеї радянської влади і емігрував зі старшим сином до Туреччини, але тягар підозри з боку каральних органів висів над членами його родини все життя. Дівчина виховувалася вітчимом, професором Київського університету Миколою Столяровим, чиє становище у суспільстві дало можливість родині вижити і отримати хорошу освіту. Ірина Савенко навчалася у місцевій середній школі, Першій київській музичній школі та на хімічному факультеті Київського політехнічного інституту, який закінчила у 1934 р. і пішла працювати на Кабельний завод.

У 1935 р. була заарештована її мати – співачка Київського оперного театру Надія Новоспаська – та вислана на 3 роки з молодшою донькою до м. Шимкент (Казахстан). Ірина Савенко була заарештована вночі 22 червня 1941 р. та вислана до Новосибірська. Після відбуття ув’язнення у червні 1942 р. відправлена на спецпоселення до Красноярського краю, де працювала рахівником у колгоспах Сухобузимського району з 12 червня 1942 р. до 18 червня 1946 р.

У 1946 р. термін її поселення закінчився, але за цей час вона вже втратила родину – чоловік загинув на фронті, а малолітній син помер. З 1946 до 1948 рр. вона очолювала Будинок народної творчості у м. Володимирі. У 1948 р. переїхала до м. Алма-Ати, де працювала концертмейстером у Державній консерваторії (до 1957 р.), викладачкою у педучилищі, художнім керівником на місцевому металургійному заводі. Була офіційно реабілітована 21 грудня 1957 р. Судовою колегією Верховного суду УРСР.

У 1958 р, після 17-ти років поневірянь на чужині, Галина Савенко повернулася до Києва, виснажена і самотня. Працювала концертмейстером у різних закладах освіти.

Надалі все більше займалася літературною робою: друкуватися почала ще у 1947 р. У її статтях висвітлювалося культурне життя м. Володимир та її робота у сфері художньої самодіяльності краю. З 1950-х років Галина Савенко почала активно працювати у жанрі художнього перекладу: перекладала літературні твори з єврейської, адигейської, аварської мов. Її переклади публікувались у журналах «Барвінок», «Селянка», «Малятко» та ін. Після вдалого перекладу книг єврейського письменника Іхіла Фалікмана видавництво «Радянський письменник» запропонувало їй перекладацьку роботу на постійній основі. Вона займалася літературною роботою у будинках творчості в Ірпені, Ялті, Малеєвці. У 1968 р. Ірина Савенко стала членкинею Комітету драматургів, а у 1976 р. – Спілки письменників СРСР, СПУ і Укрлітфонду. У 1984 р. була надрукована її перша книга повістей та оповідань «Життя прожити», а у 1988 р. – роман «На яву, не уві сні». Третя книга письменниці «Стакан чаю» зі спогадами про українських письменників, що пережили жахи сталінського терору, була схвалена і підписана до друку, але не видана через скрутну матеріально-технічну ситуацію у 1990-х роках. Ірина Савенко померла у 1997 р., похована у м. Києві.

У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд І. А. Савенко № 1355, що включає 154 од. зб. за 1906-1997 рр., які були передані на зберігання Г.О. Волошиною у 1998-1999 рр.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

Повідомлення написане за інформацією з передмови до особового фонду Ірини Савенко №1355 у ЦДАМЛМ України та з документів фонду до її біографії.

#ЗвіроюуПеремогуУкраїни

#ЦДАМЛМ_України

#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:

• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua

• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/

• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/

• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A

• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain

• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/

І. А. Савенко. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 113, арк. 2.
І. А. Савенко (у нижньому ряду праворуч) у Сибіру. 1930-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 142, арк. 1.
І. А. Савенко. Сатиричне оповідання «Павлусик не пропаде». Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 6, арк. 9.
І. А. Савенко (у центрі) з подругами. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 142, арк. 2.
Характеристика І. А. Савенко від адміністрації спецпоселення с. Сухобузи Красноярського краю. 18 червня 1946 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 104, арк. 1.
Довідка, видана І. А. Савенко Верховним судом СРСР про її реабілітацію. 15 червня 1958 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 107, арк. 1.
І. А. Савенко. Фрагмент спогадів «Вітчим-професор» про вітчима Миколу Столярова. Автограф. 1990-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
Ірина Савенко (ліворуч) і Ніна Кочубей у Будинку творчості в Ялті. 1971 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 142, арк. 31.
Лист Віля Гримича до Ірини Савенко з приводу видання її творів. Автограф. м. Київ. 11 липня 1975 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 43, арк. 1.
І.А. Савенко. «Березіль на селі». Спогади про актора Г.Д. Сташука. 1990-ті. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 70, арк. 1.
Лист І. А. Савенко до поета і перекладача Яра Славутича. Автограф. 17 вересня 1997 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1355, оп. 1, од. зб. 28, арк. 1-1зв.