Георгій і Платон Майбороди…

Їх творіння – одні з найкращих зразків пісенної та музичної творчості, які знає напам’ять більшість українців. Імена цих композиторів стали знаковими у процесі становлення і розвитку українського музичного мистецтва. Кожен із них залишив у спадок Україні величезний доробок творів, які стали класичним надбанням. Народившись в один день із різницею у 5 років, йдучи пліч-о-пліч у житті та на творчій стежці, брати піднесли українську музичну традицію, нашу культуру в цілому та збагатили пісенну скарбницю світового мистецтва.

Тож сьогодні у день 110-ої річниці від дня народження Георгія Майбороди (1913–1992), 105-ої річниці від дня народження Платона Майбороди (1918–1989) та у межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Народилися брати 1 грудня на хуторі Пелехівщина на Полтавщині. Їхній прадід Федір славився майстерним співом і власноруч виготовляв музичні інструменти. Батько Іларіон грав на гітарі, мандоліні, скрипці, балалайці та бандурі, а мати Одарка співала у церковному хорі. Платон змалку самостійно навчився грати на балалайці, а Георгій грав на мандоліні та навчив молодшого брата нотній грамоті.

Страшного 1933 р. на Пелехівщині створювали колгосп, батько родини відмовився до нього вступати, тому Майбороди вимушено виїхали до Запоріжжя.

Георгій закінчив Кременчуцький індустріальний технікум, поїхав на запорізький «Дніпрозаводбуд» і там декілька років займався музичною самодіяльністю, співав у капелі «Дніпробуд». Саме тоді, у першій половині 1930-х рр., з’явилися його перші вокальні композиції. У 1935 р. Георгій вступив до Київського музичного училища, яке закінчив через рік. У 1936 р. він був студентом Київської консерваторії по класу композиції професора Лева Ревуцького, яку закінчив у 1941 р. У студентські роки створив свої відомі симфонічні поеми «Каменярі» та «Лілея» (1939 р.).

Платон Майборода у 1935 р. зробив спробу вступити до Київської консерваторії, де вже навчався старший брат. Однак знання виявилися недостатніми для вступу і Л. Ревуцький взяв його до себе у клас композиції до Київського музичного училища ім. Р. Глієра. Велика обдарованість, чудова пам’ять та наполегливість допомогли студенту завершити 4-річний курс училища за 2 роки. У 1938 р. він навчався у Київській консерваторії. За порадою Л. Ревуцького Платон окрім програмних занять вивчав українську народну пісенність та брав участь у фольклорних експедиціях.

Після початку Другої світової війни брати вирушили добровольцями на фронт. Згодом вони потрапили в оточення та опинилися у полоні. Далі був німецький концентраційний табір смерті «Хорольська яма», з якого синів визволила мати, проїхавши сотні кілометрів. У 1943 р. братів вивезли на роботи до польського м. Катовіце, а звільнившись, вони воювали у складі 1-го Українського фронту.

Після закінчення війни у 1945–1949 рр. Георгій навчався в аспірантурі Київської консерваторії під незмінним керівництвом Л. Ревуцького. У 1949 р. композитор написав побудовану на карпатському фольклорі «Гуцульську рапсодію» для симфонічного оркестру.

У 1952–1958 рр. викладав музично-теоретичні дисципліни. В цілому, композитор був прихильником монументального жанру. До найбільш відомих творів належать опери «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий»; симфонічна поема «Каменярі» (за твором І. Франка, 1941 р.), вокально-симфонічна поема «Запорожці» (на сл. Л. Забашти, 1954 р.); сюїта «Король Лір» (1959 р.); твори для віолончелі з оркестром – «Симфонічні варіації» (1987 р.), для голосу з оркестром – «Концерт» (1969 р.), концерт для скрипки з оркестром (1977 р.); романси: «Дума» ( на сл. Т. Шевченка, 1939 р.), «Розвійтеся з вітром» (на сл. І. Франка, 1939 р.), «Весна іде» (на сл. Лесі Українки, 1948 р.); пісні: «Запливай же, роженько весела» (на сл. А. Малишка), «Не минай з погордою» (на сл. І. Франка); пісні для дітей; обробки народних пісень; музика до театральних вистав, кінофільмів.

Георгій Майборода – заслужений діяч мистецтв України (1957 р.), народний артист СРСР (1960 р.); Лауреат Республіканської премії ім. М.В. Лисенка (1984 р.); Лауреат Шевченківської премії (1963 р.); Голова правління Спілки композиторів України (1967–1968 рр.). У 1995 р. Національній заслуженій капелі бандуристів України було присвоєне ім’я композитора. Митець помер 6 грудня 1992 р. Похований у Києві на Байковому кладовиші.

Платон Майборода наприкінці 1945 повернувся до Києва після демобілізації і у 1947 р. закінчив навчання на композиторському факультеті Київської консерваторії. Майже 6 років викладав у Київському музичному училищі ім. Р. Глієра та у вечірній музичній школі для молоді.

У 1949 р. відбулося його долесносне знайомство з Андрієм Малишком. У творчому тандемі композитора і поета були створені понад 20 пісень, серед яких такі шедеври, як «Цвітуть каштани», «Ми підем, де трави похилі», «Київський вальс», «Пісня про вчительку» та ін. Найвідомішою стала пісня «Рідна мати моя» до кінострічки «Літа молодії» (1959 р.). Серед творів останнього десятиріччя життя композитора пам’ятним став «Гімн Києву» на вірші Віталія Коротича (1981 р.), який було визнано переможцем конкурсу на найкращу пісню про Київ, що проводився до святкування 1500-річчя міста.

Творчий доробок Платона Майбороди включає вокально-симфонічні твори «Дума про Дніпро» (1954 р.), поему «Тополя» (1966 р.); увертюру для симфонічного оркестру; музику до театральних вистав та кінофільмів («Українська рапсодія», 1961 р.; «Дума про Британку», 1969 р.; «Абітурієнтка», 1973 р.); понад 100 пісень («Розлягалися тумани», 1940 р., на сл. О. Новицького; «Білі каштани», 1953 р. на сл. А. Малишка; «Виростеш ти, сину», 1973 р., на сл. В. Симоненка) та ін.

Платон Іларіонович був першим серед композиторів Лауреатом Шевченківської премії (1962 р., за «Вибрані пісні»); народним артистом УРСР (1968 р.); народним артистом СРСР (1979 р.). З 1962 р. був членом правління Спілки композиторів України, а протягом 1962–1977 рр. членом правління Спілки композиторів СРСР. Помер 8 липня 1989 р. у Києві, похований на Байковому кладовиші.

Документи особового фонду Г. І. Майбороди № 200 були передані на державне зберігання у 1969 р. та 1997 рр. його дружиною Т. П. Майбородою; датуються 1932–1993 рр. і складають 336 одиниць зберігання у 2 описах. Значна кількість документів, що стосуються творчості митця, міститься у фонді Ворвулєва М.Д. (Ф. 111), Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г. Майбороди (Ф. 664); Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» (Ф. 1104). Зображальні джерела містяться у фондах Сосюри В.М. (Ф. 44), Шияна А.І. (Ф. 448), Гринька Д.Г. (Ф. 541); Бориса Тена (Ф. 289); Масенка Т.Г. (Ф. 479), Мушкетика Ю.М. (Ф. 621). Епістолярна спадщина відображена у фондах Частія М.А. (Ф.5), Козака С.Д. (Ф. 1358) та ін.

Документи особового фонду П. І. Майбороди № 855 передавалися на державне зберігання самим композитором та його дружиною оперною співачкою Т. В. Винниченко-Майбородою з 1979 р. до 2000 р. Вони датуються 1914–1998 рр. і складають 191 од. зб. у 1 описі. Документи про творчість П. І. Майбороди також містяться у фондах Кауфмана Л.С. (Ф. 4), Паторжинського І. С. (Ф. 1106). Зображальні джерела містяться у фондах Смілянського Л.І. (Ф. 21), Ющенка О.Я. (Ф. 321), Шияна А.І. (Ф. 448), Баша Я.В. (Ф. 1080), Козака С.Д. (Ф. 1358). Епістолярна спадщина відображена у фондах Гайдамаки П.Д. (Ф. 199), Гмирі Б.Р. (Ф. 443), Полотая М.О. (Ф. 1161) та ін.

Запрошуємо ознайомитись з документами у читальному залі ЦДАМЛМ України.

Інформаційне повідомлення підготовлене за матеріалами збірника «Документальна скарбниця Шевченківських лауреатів» (О. Кульчий; Т. Малярчук, Ю. Бентя. – К.: КЛІО, 2013); статей онлайн-версії газети «Україна молода» (№ 7 за 22.01.2019 р.) та статті П. М. Бондарчука «МАЙБОРОДА Георгій Іларіонович» в Енциклопедії історії України: Т. 6. – К.: Наукова думка, 2009. –790 с.

Повідомлення підготувала головний спеціаліст відділу використання інформації документів та комунікацій Марія Бугаєва.

Запрошуємо ознайомитися з описами фондів за посиланням: https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/

Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:

• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua

• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/

• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/

• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A

• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain

• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/

Фото Г.І. Майбороди. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 200, оп. 2. од. зб. 276, арк. 16.
Фото П.І. Майбороди. 1951 р. ЦДАМЛМ України, ф. 855, оп. 1. од. зб. 13, арк. 5.
«Телеграма Миколі Нагнибіді». Музичне вітання. Слова Г.І. Майбороди та П.І. Майбороди. Автограф. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 200, оп. 1. од. зб. 22, арк.1.
На фото Г.І. Майборода стоїть перший праворуч, П.І. Майборода сидить другий праворуч. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 22, оп. 2. од. зб. 31, арк. 10.
«Реквієм. Пам’яті А. Малишка». Сл. Д.В. Павличка, муз. Г.І. Майбороди. Фрагмент. 1970 р. ЦДАМЛМ України, ф. 200, оп. 1. од. зб. 17, арк.1.
П. І. Майборода. «Українська рапсодія» С. Й. Параджанова. Партитура. [1961 р.]. ЦДАМЛМ України, ф. 855, оп. 1. од. зб. 16, арк.7.
Т.Н. Яблонська. Українська дівчина на фоні сільського пейзажу. З дарчим написом Майбороді Г.І. Пап., олів., графіт. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 200, оп. 2. од. зб. 296, арк.1.
Дарчий напис Майбороді П.І. від Хороша М. на титульному аркуші партитури «Гайдамаки» від 1 квітня 1964 р. ЦДАМЛМ України, ф. 855, оп. 1. од. зб. 22, арк.2.
П.І. Майборода (праворуч) з П. М.Вороньком. 1964 р. ЦДАМЛМ України, ф. 662, оп. 1. од. зб. 210, арк.80.
Лист Л.М. Ревуцького Майбороді П.І. від 6 грудня 1950 р. ЦДАМЛМ України, ф. 855, оп. 1. од. зб. 80, арк.1.
Фото Г.І. Майбороди. 1982 р. ЦДАМЛМ України, ф. 200, оп. 2. од. зб. 276, арк. 17.