Дорогі читачі, 6 січня, розпочинаючи наш цьогорічний цикл інформаційних повідомлень про діячів української культури у рамках віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА», з нагоди 190-річчя від дня народження українського поета і перекладача Степана Руданського (1834–1873) пропонуємо вам поринути у життєтворчість митця.
Степан Васильович Руданський прийшов у цей світ 6 січня 1834 р. в родині священика в селі Хомутинці на Поділлі. Після навчання у Шаргородській бурсі і Подільській семінарії, за волею батька мав продовжити науку у Богословській академії у Петербурзі, але пішов йому наперекір і вступив до Медико-хірургічної академії. У той час там діяли осередки українського громадсько-культурного життя – зокрема, видавався журнал «Основи», де публікувався молодий Степан, у 1798 р. професор Медико-хірургічної академії Каменецький разом із Я. Парпурою видали «Енеїду» І.Котляревського, а у 1844 р. студенти цього закладу поставили на сцені аматорського театру шевченкову драму «Назар Стодоля».
Після завершення навчання у 1861 р. Руданський переїздить до Криму, де самовіддано займається медициною – служить портовим, міським і повітовим лікарем в Ялті. Саме завдяки Руданському в місті було відкрито медичну бібліотеку і метеорологічний пункт, впорядковано міський ринок, а також організовано мережу фельдшерських пунктів на півострові. Серед пацієнтів лікаря Руданського були як пересічні мешканці, так і відомі люди того часу, він лікував актора Михайла Щепкіна, робив посмертний розтин поета Андрія Метлинського.
Доля визначила Степанові Руданському несправедливо коротке життя – менше сорока років, від дитячих літ він страждав на сухоти, підкорюючись професійному боргу, весь час перебував серед виру хвороб і епідемій, одна з яких і забрала його життя 3 травня 1873 р. Поховання митця на Масандрівському цвинтарі Ялти, стало шанованим місцем для української громадськості і українців Криму, нею опікувалися і відвідували – Іван Липа, Євген Вировий, Сергій Єфремов, Павло Горянський та ін.
Оглядаючи творчу біографію поета, можна виокремити два періоди. У першому з-під пера Руданського вийшли романтичні балади і романси («Розбійник», «Вечорниці», «Упир»), поеми історичного («Олег – князь київський», «Павло Полуботок», «Павло Апостол», «Іван Скоропадський», «Мініх»), релігійного («Цар Давид», «Соломон», «Бог на землі») характеру; громадянсько-патріотичні поезії («Над колискою»,«Гей, бики!», «До дуба» «Не кидай мене»), гуморески, байки і оповідки («Кацап з гребінцями», «Засідатель», «Ворона і лис», «Що рабін робить») та ін. Твори цього етапу життєтворчості укладені автором у три рукописні збірки: «Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857»; «Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859» та «Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь». Вельми цікавою є назва збірок, оскільки Вінок – це переклад імені поета з грецької: стефанос — вінок. Крім, того співомовками Руданський називав усі свої твори, і направду був віртуозом віршової форми, писав анапестом, ямбом, хореєм, дактилем, амфібрахієм і в межах власного жанру поет виділяв жальки, скаржки, придабашки, триндички, побрихеньки, дрібнушки.
Другий, ялтинський період у творчості Руданського, що тривав від 1861 р. і до смерті у 1873 р. явив митця як натхненного перекладача і фольклориста. Ним українською було перекладено Гомерову «Іліаду», «Краледворський рукопис», Вергілієву «Енеїду», переспівано «Батрахоміомахію» під назвою «Омирова війна жаб з мишами». У царині народної творчості заслуга Руданського в упорядкуванні і виданні пісенних збірок («Подільське весілля», «Копа пісень» та ін.).
На жаль, за життя поет так і не побачив повного видання своїх творів, головним чином друкувалися окремі співомовки в тогочасній періодиці. Перше книжне видання у 1880 р., що складалося з 28 творів, здійснила Олена Пчілка, не без впливу свого брата – Михайла Драгоманова, який підтримував зв’язки з митцем. До публікації творів Руданського у семитомному зібранні, вже після смерті поета, долучилися Агатангел Кримський, Іван Франко та ін. Весь літературний доробок Степана Руданського був виданий в одному томі у 2007 р.
У фондах ЦДАМЛМ України відклалося понад півсотні різнотипних справ, що дають змогу науковцям заглибитися у дослідження біографії і творчості Степана Руданського.
Матеріали творчого характеру представлені нотними рукописами: пісні «Ти не моя» (на слова С. Руданського, музику М. Лисенка і в обробці М. Скорика) з особового фонду А. Солов’яненка; М. Сільванського з циклу «Українські гуморески» та ін. Для дослідників українського кінематографа актуальним може стати літературний сценарій до фільму за казкою С. Руданського «Цар Соловей» з фонду №39 О.Шульмінської. Своєрідним переосмисленням ідейних посилів творчості С. Руданського у зображальному мистецтві є ілюстрації К. Агніт-Следзевського до низки співомовок. Крім того, зображальні джерела представлені фотокопіями обкладинок видань і рукописів віршів поета.
Важливими є підготовчі матеріали для написання монографії «Степан Руданський. Життя і творчість», що відклалися в фонді літературознавця В.Я. Герасименка № 1134. Це індивідуальні і групові світлини Степана Руданського, види міст, пов’язаних з його біографією, передусім Кам’янця-Подільського і Ялти. Спогади М. Костомарова, племінниць, брата Григора та його дружини Софії та інших про Степана Руданського, листування фондоутворювача з установами і організаціями стосовно увічнення пам’яті С. Руданського.
Окремі матеріали, пов’язані з іменем С. Руданського, відклалися у фондах Д. Бандрівського (ф.16), І. Багмута (ф.152), М.Шаповала (ф.912), М.Пивоварова (ф.1068) та ін.
Повідомлення написане за інформацією статті Т. Лазанської «Руданський Степан Васильович» (Електронна бібліотека Інститут історії України. URL: https://cutt.ly/lwGN2yxn) та книги «Степан Руданський. Усі твори в одному томі» / уклад. Г. Латник. Ірпінь : Перун, 2007. 520 с. URL: https://cutt.ly/uwGN2K.
Інформаційне повідомлення підготував головний спеціаліст сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій ЦДАМЛМ України Марко Мілютін
