Він став рушієм українського національного руху і у якій би царині не провадив діяльність професор Антонович – усюди виразно свідчив про ідентичність української нації та її здобутки. Відстоював еволюційний підхід у питанні націє- і державотворення, наголошуючи на важливості освітнього і культурного поступу.
Доробок професора Антоновича виходить за межі царини історичної науки. Як член Київської археографічної комісії, у своїх наукових студіях окреслив широке коло питань з історії Правобережної України XVI–XVIII ст., від виникнення козацтва і гайдамаччини до історії звичаєвого права і церкви.
Ім’я Антоновича серед «батьків» української археології. Ним створено Археологічні карти Київської і Волинської губерній, розроблено методику ведення розкопок, написано працю «Розкопки на землі Древлян». Професор був учасником археологічних з’їздів у Лісабоні, Петербурзі та Москві, досліджував фонди Ватиканського архіву.
Викладаючи в Київському університеті, заснував власну історичну школу, до якої увійшли Д. Багалій, І. Каманін, В. Ляскоронський, а також М. Грушевський, який на прохання свого вчителя у 1894 р. поїхав до Галичини і там очолив кафедру загальної історії і історії країн Східної Європи і викладав історію України.
Володимир Антонович також знаний як активний організатор і учасник академічних і громадських організацій, зокрема київської «Старої Громади», журналу «Киевская старина», Загальної української безпартійної демократичної організації, Історичного товариства Нестора Літописця та ін.
Для Архіву-музею ім’я Володимира Антоновича є знаковим, адже наша установа розташовується в колишньому приміщенні Центрального державного історичного архіву України (Софійська бурса, територія Національного заповідника «Софія Київська»), який у 1920-х рр. носив його ім’я.
Представляємо Вашій увазі світлину професора Антоновича з дарчим написом своєму учневі – І. Каманіну,яку передала до ЦДАМЛМ України донька історика – Каманіна Катерина Іванівна у 1969 р.
Серед експонатів музейного фонду – бюст Володимира Боніфатійовича Антоновича, виготовлений італійським скульптором Луїджі Йоріні з нагоди 30-річчя діяльності вченого в Київському університеті (1890 р.) на кошти українського колекціонера, збирача старожитностей В. Тарновського (молодшого), був переданий до історичного архіву дружиною вченого Мельник Катериною Миколаївною у 1920-х рр. Коли напочатку 1930-х рр. ім’я вченого було віднесено до списку «буржуазно-націоналістичних істориків», тривалий час бюст знаходився у сховищах архіву. З 1998 р. відреставрована скульптурна пам’ятка кін. ХІХ ст. По праву зайняла чільне місце у виставковій галереї ЦДАМЛМ України.
Інформацію підготував головний спеціаліст сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій Марко Мілютін.
