Микола Прокопович Василенко та Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко

Дорогі друзі, в межах цього інформаційного повідомлення мова піде про подружню пару, що пов’язала себе не тільки шлюбними узами, а й разом віддано служила українській науці. Це Микола Прокопович Василенко, якому 15 лютого виповнилося 158 років від дня народження, та його дружина Наталя Дмитрівна Полонська-Василенко, 140-річчя якої припало на 12 лютого. Він – неординарна та багатогранна особистість української дійсності кінця ХІХ – першої половини ХХ ст., громадський і політичний діяч, історик держави і права, видатний організатор національної освіти і шкільництва, вона – відданий історик, археолог, архівіст, активний діяч української діаспори.

Микола Василенко народився у 1866 р. на сучасній Сумщині. Пройде час і він присвятить левову частку своїх досліджень юриспруденції, і це не випадково, адже інтерес формувала родина і оточення: батько Прокіп Іванович був судовим писарем. У 1913–1916 рр. Микола Прокопович займався юридичною практикою у місті Ушиця на Поділлі. У 1918 р. обраний міністром Народної освіти в уряді Павла Скоропадського. У цей період було засновано Українську академію наук, Народну бібліотеку, картинну галерею українського музею, український національний драматичний та оперний театри, відкрито українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському, розвивалася видавнича справа. Науково-педагогічна діяльність Миколи Василенка вражає: він був обраний професором у низці провідних вищих навчальних закладів Києва. У 1921 р. обраний президентом ВУАН.

1923 рік в життєписі Миколи Василенка позначений діаметрально протилежними за своїм змістом подіями: у квітні він одружився з Наталією Полонською, а у липні вченого було ув’язнено за сфабрикованою кримінальною справою та засуджено до 10 років ув’язнення. Завдяки активній кампанії громадськості Микола Прокопович був звільнений і поновлений в правах у 1924 р.

Внесок Миколи Василенка у історію українського права важко переоцінити. Йому належать: юридично-археографічна праця «Матеріали до історії українського права»; перший юридичний аналіз конституції Пилипа Орлика і приватної кодифікації Ф.Чуйкевича «Суд і розправа в правах малоросійських»; був автором біографічних досліджень про наукову творчість І.М. Каманіна, Б.О. Кістяківського, І.М. Балинського, О.І. Левицького, а також таких історико-юридичних розвідок як «Кремінецький ліцей і університет св. Володимира», «Як скасовано Литовського статута», «Територія України ХVІІ віку», «Правне положення Чернігівщини за польської доби» та ін. Вчений був редактором шести томів (у 4 книгах) «Записок соціально-економічного відділу» і семи випусків «Праць комісії для виучування західноруського та українського права». Готував до друку двотомне видання корпусу магдебурзьких привілеїв та грамот українським містам, яке, на жаль, залишилося незавершеним.

Наталія Дмитрівна Полонська на момент одруження з Василенком мала за плечима чималий академічний доробок. У 1916 р. – стала приват-доцентом Київського університету, була діяльним членом Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, Історичного товариства Нестора-літописця, Таврійської вченої архівної комісії та ін. Була серед ініціаторів створення і вченим секретарем Київського археологічного інституту, під керівництвом академіка Д. Багалія працювала над дослідженням Південної України та Запорізької Січі.

Вже після смерті чоловіка, у 1935 році, професійний шлях Наталії Дмитрівни у часи Другої світової війни відзначений роботою в Центральному державному архіві давніх актів, Інституті археології УАН, Музеї-архіві переходової доби історії м. Києва.

Від 1944 р. і до смерті у 1973 р., науковиця проживала у еміграції і у цей час викладала в Українському вільному університеті в Празі, була членкинею Українського історичного товариства та Наукового товариства імені Шевченка. Знаковими працями того періоду є двотомник «Історія України» та праця «Видатні жінки України», де авторка подала життєписи уславлених українок від княгині Ольги та Анни Ярославівни, до Ганни Барвінок, Ольги Кобилянської і Марії Старицької-Черняхівської та ін.

В особовому фонді Миколи Василенка в ЦДАМЛМ України (№ 542) відклалися спогади Наталії Дмитрівни про чоловіка та інші матеріали до її біографії і наукової діяльності.

Пропонуємо вашій увазі світлину, яка дає змогу поглянути на Миколу Прокоповича та Наталію Дмитрівну як звичайних людей, без нашарувань академічної слави, під час відпочинку на природі. Також до добірки долучаємо свідоцтво про шлюб з Наталією Полонською та їх спільні фото.

Запрошуємо істориків, правників і всіх, кому не байдужа українська минувшина, ознайомитися з документами особового фонду Миколи Прокоповича Василенка № 542 на платформі «Комплексна система інформатизації».

URL: https://ksi-csamm.archives.gov.ua/fonds/733/

Інформаційне повідомлення підготовлене за матеріалами особового фонду М. П. Василенка №542 та статтями П. Тронька «Василенко Микола Прокопович» (Електронна бібліотека Інституту історії України. URL: https://numl.org/Pmn) та Верби І. «Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна». Електронна бібліотека Інституту історії України. URL: https://numl.org/Pmm).

Автор інформаційного повідомлення – головний спеціаліст сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій ЦДАМЛМ України Марко Мілютін

Наталія Полонська-Василенко та Микола Василенко. 1933 р. ЦДАМЛМ України, ф. 542, оп.1, од. зб. 49, арк. 5.
Свідоцтво про шлюб Миколи Василенка і Наталії Полонської-Василенко. 1923 р. ЦДАМЛМ України, ф. 542, оп.1, од. зб. 37, арк. 1.