140-річний ювілею Прохора Коваленка (1884–1963)

У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 140-річного ювілею українського режисера, актора та педагога Прохора Коваленка (1884–1963) представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Коваленко Прохор Тихонович народився 23 лютого 1884 р. у с. Ярославець Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область). Батько, у пошуках кращого життя, розпродав родинне майно та перевіз усю родину на Київщину в Радомисльський повіт у с. Осівці. Коли Прохору виповнилося 7 років, батько помер. Щоб прогодувати матір та братів, хлопець йде на службу до місцевого пана. Деякий час Прохор відвідував церковнопарафіяльну школу, проте закінчити її йому не вдалося, оскільки він був змушений повернутися до роботи. У 1896 р. хлопець поїхав з матір’ю до Києва з прагненням вступити до школи, проте оплатити навчання змоги не було і хлопець став учнем трунаря. У 1899-1905 рр. працював підручним у модельному цеху на виробництві одного з київських заводів.

З 1904 р. Прохор був організатором та членом багатьох гуртків театральної самодіяльності, цікавився творчістю українських та зарубіжних письменників. Того ж року дебютував у виставах «Назар Стодоля» за однойменним твором Т.Шевченка та «Хазяїн» за твором І.Карпенка-Карого. 1904 р. молодий актор вважатиме початком своєї мистецько-культурної діяльності. На цей же час припадає знайомство та дружба з композитором-початківцем Кирилом Стеценком, який керував хором в Народному Домі на Лук’янівці. Своєю переконливою грою він привернув увагу Марії Старицької, завдяки якій Прохор вступив до новоствореної приватної Музично-драматичної школи М.Лисенка. Марія Михайлівна очолювала драматичне відділення цієї школи і викладала сценічну майстерність та декламацію. Навчання було вечірнім, тому Прохор, відпрацювавши 10-ти годинну зміну на заводі, до настання ночі займався у школі. У 1906 році за участь у революційному русі був заарештований на 9 місяців, 2 роки був у засланні.

По закінченні навчання у 1910 р. його запрошують до складу професійної трупи театру Миколи Садовського. У цій трупі він знайомиться з М.Заньковецькою, Л.Ліницькою, Ю.Левицьким, Г.Борисоглібською. Про його діяльність під час роботи в цьому театрі актор і режисер Василь Василько згадував: «Активний громадський діяч, він сприяв розвитку театру, підтримуючи усе прогресивне, молоде, нове…».

У 1917 р. став членом товариства «Національний театр» – творчої громадської організації, яка була створена за ініціативи представників української літературно-мистецької громадськості (зокрема, представників театру М.Садовського, Театральної студії, очолюваної Л.Курбасом, Музично-драматичної школи М.Лисенка) для піднесення художнього рівня українського театрального мистецтва. Тут Прохор Тихонович викладав мистецтво дикції та декламації. Саме тут розпочинали свою театральну освіту А.Бучма, О.Рубчаківна, О.Сердюк та багато інших.

З 1918 р. працював у різних театрах України. У 1920 р. він виїхав до м. Умань в якості інструктора театральної справи. Ходячи пішки від села до села, він інструктував самодіяльні театральні гуртки, ставив з ними вистави. Цього ж року він був призначений головним режисером Українського театру в м. Умань, який він сам створив разом з талановитою місцевою молоддю. Театр успішно об’їздив з виставами всю Уманщину. Крім того, викладав художнє слово на учительських курсах та у декількох школах; керував заснованою Лесем Курбасом студією; очолював художньо-декоративну майстерню з виготовлення декорацій і костюмів для акторів.

З поверненням до Києва у 1926 р. Драматичного театру імені Івана Франка Прохор Тихонович приєднався до його акторського складу і залишався в ньому до 1948 р. До основних ролей у театрі відносяться ролі Гордія і Микити («Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю» за М.Кропивницьким); Стьопочки («Житейське море» за І.Карпенко-Карим); Того, що в скелі сидить, Ґранда («Лісова пісня», «Камінний господар» за Лесею Українкою) та ін.

Варто зазначити, що митець був серед зачинателів радіотеатру. Водночас у 1933–1960 рр. він викладав мистецтво гримування у Київському інституті театрального мистецтва (нині – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карповича Карпенка-Карого). У 1939–1940 рр. друкує свої лекції у періодичних виданнях.

Мав епізодичні ролі у кіно: фільми «Земля» (1930 р., реж. О.Довженко), «Вершники» (1939 р., реж. І.Савченко). Митець був автором книг «Незабутнє. Спогади старого актора» (1962 р.) та «Шляхи на сцену» (1964 р.). Також варто відзначити, що Прохор Тихонович є автором змістовних та цінних спогадів про Марка Кропивницького. Помер митець 16 жовтня 1963 р. у Києві.

До ЦДАМЛМ України документи фонду П.Т.Коваленка надійшли у 1970 р. від сина митця, актора Юрія Прохоровича Коваленка. Особовий фонд митця (ф. 263) складають 64 од. зб. за 1905–1963 рр. Серед них: рукописи та машинописи п’єс, сценаріїв, інсценізацій та віршів; щоденникові автобіографічні записи та спогади з акторського життя, листи тощо. Також відклалися матеріали про самого фондоутворювача, зокрема, рецензії Максима Рильського на роботи Прохор Коваленка. До образотворчих документів відносяться індивідуальні фото в житті та ролях; фото з колективами різних театрів.

Значна кількість документів, що стосуються творчості П.Т.Коваленка, зберігаються у фондах: О.М.Ватулі (№ 651), Д.Д.Копиці (№ 379); М.Л. Кропивницького (№ 41); видавництва «Український письменник» (№ 212); видавництва «Мистецтво» (№ 631) та ін. Запрошуємо ознайомитись з документами у читальному залі ЦДАМЛМ України.

Повідомлення підготовлено за матеріалами статті А.М.Марченко (Енциклопедія сучасної України), передмови до опису особового фонду П.Т.Коваленка у ЦДАМЛМ України та документів особового фонду (ф. 263).

Інформаційне повідомлення підготувала головний спеціаліст відділу використання інформації документів та комунікацій Марія Бугаєва

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

#ЗвіроюуПеремогуУкраїни

#ЦДАМЛМ_України

#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України

Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:

• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua

• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/

• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/

• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A

• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain

• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/

Фото П.Т.Коваленка. 1914 р. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 59, арк. 10.
Фото П.Т.Коваленка в ролі Золотницького за п’єсою Б.Д. Грінченка «Степовий гість». 1905 р. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 1, арк. 1.
Уривок спогадів П.Т.Коваленка про знайомство з Лесею Українкою. Б\д. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 38, арк. 25.
П.Т.Коваленко. «Халепа». Уривок п’єси-жарту. Б\д. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 8, арк. 1.
Фото складу трупи театру М.Садовського. П.Т.Коваленко перший ліворуч у третьому рядку. Б\д. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 60, арк. 7.
Фото колективу Уманського театру під керівництвом П.Т.Коваленка. 1926 р. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп. 1, од.зб. 60, арк. 2.
П.Т. Коваленко. «Засновання музично-драматичної школи. Спогад сучасника». Уривок статті. Машинопис. Б\д. ЦДАМЛМ України, ф.263, оп.1, од. зб. 31, арк. 1.
Фото П.Т.Коваленка (сьомий ліворуч у нижньому четвертому ряду) у складі трупи Драматичного театру ім. І. Франка. 1935 р. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 60, арк. 5.
Уривок лекції П.Т.Коваленка «Як гримуватись». Рукопис. 1946 р. ЦДАМЛМ України, ф. 263, оп.1, од. зб. 15, арк. 1.