До уваги користувачів Архіву-музею!

Раді повідомити, що вже доступні до ознайомлення в читальному залі документи особового фонду № 353 українського письменника Леся Гомона (1900–1958) (справжнє прізвище та ім’я Королевич Олександр Дмитрович, псевдоніми – «Л.Лайлето», «Л.Л.», «Л.Г.», «О.К.»).

Лесь Гомін народився 17 березня 1900 р. у Черкасах, у 1918 р. виїхав до Києва навчатись на філологічному факультеті Київського державного університету, який закінчив у 1924 р. Літературну діяльність розпочав у 1919 р. Згодом став організатором і керівником об’єднання Черкаської філії спілки письменників «Гарт».

З 1929 р. до 1936 р. проживав в Одесі, де входив до складу керівництва письменницької організації ВУСПП. З 1930 р. і до 1940 р. був членом репертуарного комітету, літературним консультантом Одеської опери, завідувачем літературною частиною театру робітничої молоді, рецензентом видавництва «Література і мистецтво», читав лекції в Одеському університеті. З 1934 р. – член Спілки письменників СРСР.

Письменника не оминули репресії: 10 листопада 1935 р. Лесь Гомін був ув’язнений і висланий за межі України, де перебував до липня 1939 р. З 1939 р. працював у Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В. Гоголя. З 1940 р. був там членом редколегії «Наукових записок» та опублікував у них свої наукові розвідки. Лесь Гомін є автором збірки оповідань «Контрольні цифри» (1931), повісті «Велетень з хворим серцем» (1932), п’єси «Маски» (1933), романів «Голгофа» (1959) та «Люди» (1971), наукових праць. Реабілітований посмертно наприкінці 1958 р.

Представлені у фонді документи до ЦДАМЛМ України були передані дружиною письменника Фридою Олександрівною Королевич. Ви можете ознайомитися з оригіналами рукописів романів «Голгофа», «Люди», науковими роботами Леся Гомона, листуванням, матеріалами про життя, творчу та наукову діяльність, а також фотографіями фондоутворювача.

Запрошуємо ознайомитися з документами особового фонду Леся Гомона (№ 353) у читальному залі ЦДАМЛМ України.