20 червня виповнюється 190 років з дня народження історика, генеалога, джерелознавця та видавця, члена історичного товариства ім. Нестора Літописця Олександра Матвійовича Лазаревського.
Народився вчений 20 червня 1834 року в селі Гирівці Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині – Конотопський район Сумської області) у сім’ї службовця з дрібнопомісних дворян, предки якого належали до козацько-старшинського роду Лазаревcьких та Лащинських. Навчався у Конотопській повітовій школі. У 1850 році прийнятий до 3 класу Другої Санкт-Петербурзької гімназії, а після закінчення її вступив на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1858 році.
У 1868 році Олександр Лазаревський став членом Конотопського повітового земства, а у 1874-1882 роках був представником Конотопського земства на губернських земських виборах. Відомий як історик та дослідник часів Гетьманщини. Головну увагу він приділив дослідженню історії селянства, козацької старшини, шляхти та адміністративно-судового устрою Гетьманщини. Увів у науковий обіг значну кількість архівних джерел, які мають велике значення у вивченні історії Лівобережної України другої половини XVII-XVIII століть. Видав низку документальних публікацій: «Щоденник М. Ханенка» (1884), «Сулимівський архів» (1884), «Мотижинський архів» (1890), «Щоденник генерального підскарбія Якова Марковича» (1893 – 1897). Викривав фальсифікації історії України, спираючись на архівні матеріали. Історик також був одним із засновників видання «Київська старовина», де опублікував понад 300 своїх праць. Був особисто знайомий з Тарасом Шевченком та став одним із перших авторів біографічних матеріалів з історії його дитинства.
О. М. Лазаревський був одружений двічі. Перший шлюб уклав з Катериною Федорівною Лащинською, яка народила йому дочку Ганну та сина Бориса. Другий шлюб – з Ганною Миколаївною Шрамченко. Подружжя народило сина Гліба та дочку Катерину.
Помер Олександр Матвійович 13 квітня 1902 року. По смерті вчений заповідав бібліотеку та особистий архів Київському університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Зібрана істориком колекція, що налічує понад 10 тисяч документів другої половини XVII-XVIII століть, зберігається в фонді № 1 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
У ЦДАМЛМ України матеріали діяльності Олександра Лазаревського зосереджені у фондах Анатолія Ілліча Костенка (№1116), Дмитра Миколайовича Косарика (№513) та Павла Григоровича Тичини (№464).
Інформаційне повідомлення підготував провідний архівіст відділу використання документів та комунікацій Владислав Шуточкін.
