У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 110-річного ювілею українського письменника угорського походження Михайла Томчанія (1914–1975) представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Рід Томчаніїв (Томчані) походить зі стародавнього роду, який у 1249 р. отримав дворянство від угорського короля Бели IV. Михайло Іванович народився 16 липня 1914 р. у околицях Ужгорода у с. Горяни в родині заможного селянина. Батько, Іван Іванович, воював на фронтах Першої світової війни та їздив на заробітки до США. Зі шкільних років Михайло почав цікавитися літературою. Любов до читання йому прищепив дядько, який знав п’ять мов. По закінченні чотирьох класів і однорічного курсу при школі, Михайло вступив до Мукачівської торгівельної академії, де навчався у 1932-1936 рр. Саме на ці роки припали перші літературні спроби молодого письменника. У студентському літературному журналі «Тиса» були надруковані перші фейлетони та оповідання про життя селян. Місцевий альманах у 1936 р. надрукував його оповідання «Сліпий».
З початком колективізації родина була розкуркулена і втратила майже все господарство. На початку Другої світової війни Михайло служив у чехословацькій армії. У 1939 р. був демобілізований і направлений поштовим працівником до Угорщини. Працював у м. Кішуйсаллаш, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
У 1945 р. Михайло Іванович відновив письменницьку діяльність, працював у обласній газеті, в системі кінопрокату. У 1950 р. була надрукована перша збірка «Шовкова трава», Михайло Іванович був прийнятий до Спілки письменників України. Друком з’явилися твори «Наша сім’я» (1953 р.), «Закарпатські оповідання» (1953 р.), «Скарби» (1954 р.), «Терезка» (1957 р.), «Двоє щасливих» (1958 р.), «Жменяки» (1964 р.), «Тихе містечко» (1969 р.), «Брати» (1972 р.) та ін. У центрі творів – життя міст та сіл Закарпаття та Угорщини. Михайло Томчаній.
Письменник двічі висувався на здобуття Шевченківської премії. Був знайомий з Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Олесем Гончаром, Павлом Загребельним та іншими діячами української культури. У 1964 р. завершив роботу над повістю «Жменяки». У 1987 р. за твором було знято трисерійний телевізійний фільм Альфреда Шестопалова.
Письменник займався художнім перекладом з угорської та чеської мов на українську. Михайло Томчаній очолював крайову організацію Спілки письменників України, обирався депутатом Ужгородської міської ради, був членом редакційної комісії низки друкованих видань. До останніх днів життя не покидав творчої роботи, проте його остання повість «Небо і доля» залишилась незавершеною. Помер Михайло Іванович Томчаній 19 січня 1975 р. Похований в м. Ужгороді на кладовищі «Кальварія».
До ЦДАМЛМ України документи фонду Томчанія М.І. (Ф. 921) надійшли з Ужгорода у 1980 р. від дружини письменника Гізелли-Анни Томчаній.
Особовий фонд митця (ф. 921) містить творчі документи, матеріали про фондоутворювача, листування та індивідуальні і групові фото письменника. Окремі документи, що стосуються творчості М.І.Томчанія зберігаються у фондах: Смолича Ю. К. (Ф. 169), Видавництва «Український письменник» (Ф. 212), Ю.А. Гойди (Ф. 281), Угляренка П.В. (Ф. 773), В.Г. Дончика (Ф. 810), Я.В. Гримайла (Ф. 825).
Повідомлення підготовлено за матеріалами та статті https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/tomchanij-myhajlo-biografiya/#google_vignette
Інформаційне повідомлення підготувала головний спеціаліст відділу використання інформації документів та комунікацій Марія Бугаєва.
