Сьогодні, 9 грудня ми відзначаємо 161 рік від дня народження письменника, філолога, педагога та громадського діяча Бориса Грінченка.
Народився Борис Дмитрович 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у багатодітній родині. Початкову освіту здобув вдома. З 1874 р. навчався у Харківському реальному училищі, але закінчити його так і не вдалося. У 1881 р. склав іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті. Ця професія стане визначальною для Бориса Грінченка і наступні 6 років він присвятить учителюванню на Харківщині та Сумщині. За поширення заборонених царським урядом видань Бориса Грінченка заарештували і кілька місяців тримали в ув’язненні.
У період з 1894 по 1900 рр. Борис Грінченко працював у Чернігівському земстві. У ці ж троки розпочав літературну діяльність, видав популярні книжечки українською мовою «Про грім та блискавку», «Велика пустиня Сахара» та ін.
У 1902 р. редакція журналу «Київська старовина» доручила йому впорядкувати словник, який відомий тепер під назвою «Словарь української мови», до якого увійшли 70 000 українських слів з літературних творів та фольклорних джерел. За цей словник Борису Дмитровичу була присуджена премія М.І. Костомарова. У 1920-х рр. «Словарь української мови» став основою для розробки українського правопису.
У 1905 р. став одним із ініціаторів утворення Всеукраїнської учительської спілки (ВУУС) — професійної української організації вчителів і діячів народної освіти. Того ж року працював редактором щоденної газети «Громадська думка», з 1906 р. – у журналі «Нова громада». З 1906 по 1909 рр. був головою Київського товариства «Просвіта».
Відомий Борис Грінченко і як драматург; написав комедію «Нахмарило» (1895-1899), драми «На громадській роботі» (1898-1899), «На новий шлях» (1905). Займався також перекладацькою діяльністю – перекладав твори Й. Гете та Г. Гейне. У царині етнографії фундаментальною є його праця «Література українського фольклору. 1777-1900. Досвід бібліографічного показника» (1901).
Письменник займався популяризацією народної освіти, української літератури та народної творчості, боровся за навчання рідною українською мовою, створив підручники «Української граматики», «Рідного слова», а також створив першу публічну бібліотеку у Києві.
Помер Борис Дмитрович Грінченко 6 травня 1910 р. у м. Оспедалетті, Італія. Похований у Києві.
Документи фонду (Ф. №15) були передані на державне зберігання до Архіву-музею дружиною Дольд-Михайлика Ю.П. Ткаченко Г.М. 14 листопада 1967 р. Хронологічні рамки документів – 1697-1910 рр. Це переважно листи Бориса Грінченка до рідних та знайомих, матеріали до біографії, копії Універсалів гетьмана Івана Скоропадського. Серед матеріалів, зібраних самим письменником: записи з історії гетьманства на Україні, зошити з молитвами, записані польською мовою, виписки з чернігівських магістратних книг, а також матеріали етнографічного та теологічного характеру. Серед джерел громадської діяльності: статут Київського товариства «Просвіта» з помітками фондоутворювача та звіт про роботу товариства, протоколи зборів. Також у фонді представлені образотворчі матеріали: фото письменника його дружини і дочки. Документи, що стосуються життя та творчості Бориса Грінченка зберігаються в особових фондах: Л.С. Кауфмана (Ф. № 4), І.І. Пільгука (Ф. № 234), М.П. Пивоварова (Ф. № 1068).
Запрошуємо ознайомитись з документами у читальному залі ЦДАМЛМ України.
Повідомлення підготовлено на основі матеріалів опису особового фонду та статті Інститут національної пам’яті.
Повідомлення підготувала провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікації Мар’яна Лах.
