Меморіальний кабінет українського кінорежисера О. П. Довженка у ЦДАМЛМ України був відкритий 14 травня 1984 р. Його створенню передувала тривала і кропітка робота архівістів. У 1968 р. директор ЦДАМЛМ УРСР Людмила Проценко розпочала вести активне листування з дружиною митця Юлією Солнцевою щодо передачі на державне зберігання його меморіальних речей. Проте, перемовини не отримали позитивного завершення. У 1981 р. племінники О. П. Довженка Олександр та Тарас звернулися до ЦДАМЛМ УРСР з проханням відкрити меморіальний кабінет видатного кінорежисера та відтворити кімнату у квартирі їхніх батьків, у якій проживав і працював митець під час візитів до Києва.
У 1980 р. померла сестра кінорежисера Поліна Петрівна Дудко (Довженко). Обидва її сини – Олександр та Тарас – на початку 1960-х років переїхали до Москви, тож квартира залишилася без мешканців. У ній залишалися особисті речі О.П. Довженка, які опинилися під загрозою знищення у зв’язку із тим, що квартира знаходилася у комунальній власності та мала перейти до нових власників.
22 липня 1981 р. звернення племінників потрапило на розгляд до керівника Головархіву УРСР О. Г. Мітюкова. З його відповіді стало відомо, що саме зберігалося у помешканні: «…у вказаній квартирі зберігся письмовий стіл, за яким займався О. П. Довженко, стільці, стелажі, з його книгами, тахта,… певне настінне оформлення, що відбиває образ видатного майстра кіно в фотодокументах… Для цього можна виділити кімнату площею 18,8 кв. м…». Надалі схвальне підтвердження щодо меморіального кабінету Олександра Довженка було отримано від Ради Міністрів УРСР, Мінкультури УРСР, Київського міськвиконкому, Спілки письменників та Спілки кінематографістів. Доручення про відкриття меморіального кабінету митця було передано до виконання 31 серпня 1981 р. За цей час речі Олександра Довженка, були вже перенесені в підвальні приміщення будинку. Архівістам вдалося врятувати меморіальні речі О. П. Довженка перемістити їх на державне зберігання до Архіву-музею.
14 травня 1984 р. відбулося урочисте відкриття меморіального кабінету Олександра Петровича Довженко у ЦДАМЛМ УРСР. У архівних джерелах містяться відомості про усі меморіальні речі кабінету: «…В кімнаті експонуються стіл, за яким в останні роки життя О. П. Довженко працював над кіносценарієм «Поема про море», крісла, книжкові шафи, замовлені і виготовлені в 1950-х роках за кресленнями О. П. Довженка. В ній також тахта, на якій митець відпочивав, магнітофон, фільмоскоп, якими він користувався.
Кімнату прикрашають художні полотна відомих майстрів пензля: «Володимирська гірка» М. П. Глущенка… «Мальви», яку Довженко разом з чоловіком його сестри купив на ярмарку для цієї кімнати, хата, в якій народився Довженко в с. Сосниці – робота Ю. Кармалюка, гравюра О. Маловського «О. П. Довженко», графічний портрет Довженка (автор не зазначений), скульптурні портери О. П. Довженка та П. П. Довженко, сестри письменника. В кімнаті 654 книги, якими користувався О. П. Довженко та надіслані шанувальниками його таланту вже після його смерті …його сестрі… В кімнаті зібрані фото О.П. Довженка різних років, окремі з його автографами, фото його батьків. Окремі предмети побуту: дзеркало, годинник, барометр…».
19 грудня 1994 р. Голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України О.Федорук передав до музейного фонду Архіву-музею надзвичайно цінний музейний предмет – автопортрет О. П. Довженка (1924 р.). Наступні доповнення до експозиції здійснював небіж О. П. Довженка – доктор медичних наук, академік Російської академії природничих наук, голова Об’єднання українців Росії (від 2011 р.) Тарас Миколайович Дудко. У 1996 р. він передав до Архіву-музею косівську різьблену дерев’яну шкатулку, мундштук «Сухум» та різьблену люльку.
Меморіальний кабінет О. П. Довженка – це справжня скарбниця дорогоцінних вражень для кіноманів та дослідників українського кіно. Представлені у ньому музейні предмети і архівні документи занурюють у самобутню атмосферу доби зародження кінематографу та знайомлять з цікавими деталями про життя і творчість одного з його корифеїв.
Меморіальний кабінет українського письменника Юрія Івановича Яновського (1902-1954) є першим із меморіальних кабінетів, відкритих в установі.
Він є своєрідною «машиною часу», що відтворює неповторну атмосферу літературно-мистецького життя України 1930-1950-х рр. і дозволяє сучасним шанувальникам української літератури зазирнути на 80-90 років у минуле – в роки розквіту життя і творчості письменника.
Речі та багата книжкова колекція (понад 2000 книжок) з помешкання Юрія Яновського надходили до Архіву-музею від Микити Михейовича Шумила – секретаря комісії з літературної спадщини письменника.
Робота зі створення літературно-меморіального кабінету-музею Юрія Яновського розпочалася у 1967 р. У вересні 1967 р. до ЦДАМЛМ УРСР було передано частину бібліотеки, рукописи, авторизовані машинописи, особисті документи, фотографії письменника та частину речей з його кабінету.
Надалі у 1968, 1972 та 1982 рр. були передані решта книг із бібліотеки письменника, 7 керамічних сувенірів, мініатюрні сувеніри зі слонової кістки та фарфору, мініатюрний макет письмового столу, письмове приладдя, настільна лампа, 3 вази, дерев’яний сувенір із прислів’ям німецькою мовою, погруддя Григорія Сковороди, скульптура руки з мармуру, керамічна тарілка, патронні гільзи, портрет Юрія Яновського, макет корабля, картина роботи Василя Кричевського, фоторепродукція портрету Олександра Пушкіна, письмовий стіл, наручний годинник митця та інші предмети.
Усього в меморіальному кабінеті експонується 38 музейних предметів та частина надзвичайно багатої книжкової колекції митця.
Меморіальний кабінет українського письменника Івана Кіндратовича Микитенка у ЦДАМЛМ України відкрито в 1977 р. із нагоди 80-річчя від дня його народження.
Експозиція кабінету влучно відображає творчу атмосферу, в якій працював і творив письменник, заразом переміщуючи глядача у часі на 80-90 років назад.
Речі митця та чимала книжкова колекція була передана до Архіву-музею дружиною письменника Зінаїдою та його сином Олегом.
Серед них – монументальна книжкова шафа на всю стіну, письмовий стіл, диван, ліжник, старовинне крісло, друкарська машинка «Continental», свічники, вази, курильні прибори, гіпсова статуетка Максима Горького, особисті речі Івана Микитенка: авторучка «Паркер», письмовий набір, блокнот, загальний зошит, папір, коробка від цигарок та ін.
Книжкова колекція складається із 800 книг і журналів із особистої бібліотеки письменника. Це твори класиків української та зарубіжної літератури, колекція книжкових видань творів І. Микитенка.
До Архіву-музею надійшли також фото з вистав 1930-х рр. за п’єсами І. Микитенка, що висіли під склом на стінах кабінету письменника (25 екз.); великі фото І. Микитенка з дружиною та сином, 4 театральні афіші 1930-х рр., які також висіли в кабінеті письменника.
Крім цього, у музейній кімнаті експонується портрет І. Микитенка, написаний художником А. Петрицьким, та картина В. Кричевського «Над морем» («Кримський пейзаж»).
Усього в меморіальному кабінеті експонується 29 музейних предметів та книжкова колекція.
